16 січня 2011 р. відбувся  бал Полонійний в гімназії №116. Учні закладу і члени Товариства польської культури у Харкові підготували для всіх номери танців, пісень та гри на музичних інструментах. Це свято було сповнене радістю й принесло всім багато позитивних емоцій.

Часом і дорослі, і малі мріють потрапити в казку, навіть , коли дехто й говорить, що не вірить в неї, бо вже давно виріс, то в дійсності  він просто приховує в глибині душі правду, в якій іноді й собі не хоче зізнатися. І лише найсміливіші не бояться усвідомлювати, що життя – це казка, де головні герої ми самі, а деколи – автори сценарію, і що в кожній вигаданій історії, котрі всі обожнюють змалечку, завжди є доля істини, варто лише повірити в неї. Мабуть, багатьом важко уявити своє дитинство без казок. Особливо без тих, читаючи які, аж кортить туди потрапити і стати одним із персонажів.

16 січня 2011р. певною мірою була така можливість у  всіх бажаючих, а саме завітати на Полонійний бал, організований Товариством польської культури у Харкові за підтримки Польського Консульства, й тим самим на якийсь час відчути себе дійовою особою чарівної і водночас реальної історії. Важливо, що ця подія не тільки приємна, вона також сприяє розвитку культури.

Традиційно це відбулося в гімназії №116. Зібралося чимало членів товариства, завітали  і почесні гості: генеральний консул Республіки Польща в Харкові Ян Гранат з дружиною,  директор гімназії Людмила Романова.

Учні цього закладу подарували всім номери пісень та бальних танців. Вони неймовірно вразили своїми молодими талантами.

Учасники клубу при товаристві «Європейський вектор» спеціально підготували польський народний танець – полонез,  дехто отримав перший досвід виступу на сцені. А потім ще кілька номерів від гостей порадували присутніх: гарні пісні й гра на саксофоні.

Власне відкриття балу розпочалося з вже традиційної пісеньки MaryliRodowicz «Niechżyjebal!», під яку всі бажаючі станцювали чудовий вальс. Передати словами враження від танців дуже важко, бо це необхідно тільки відчути. То був справжній вибух позитивних емоцій. Хтось згадав молодість, хтось просто отримав багато надзвичайних вражень, - усі насолоджувалися веселими хвилинами, немов у казці. Надзвичайно приємно було спостерігати за наймолодшими, за нашим підростаючим поколінням, які танцювали разом з дорослими й бавилися від душі. Не може бути жодних заперечень, що вони були справжніми королем та королевою балу. Дивлячись на них, розумієш, що дорослі вже зовсім не так відкрито, щиро й повністю здатні виражати світлі почуття та емоції. Розумієш, що виростаючи, ми втрачаємо вміння радіти так чисто й безтурботно. Що кожен в певній мірі починає боятись відкритись світу, стає більш закритим. І саме це часто заважає людям висловлювати свої думки, свою власну точку зору, врешті заважає бути собою .

Щоб всі могли трошки перепочити, а також проявити свою ерудицію на теми, пов’язані з історією й культурою Польщі, була проведена  вікторина. Потім заслужений артист України Олег Дзюба виконав кілька пісень, під які бажаючі могли потанцювати.

Шкода, що все добре швидко минає, що закінчується ще одна з реальних казок. Та насправді, не варто сумувати, бо вона не остання. Адже завжди маємо можливість створювати інші, навіть кращі за попередні. Коли ми потрапляємо до світу танцю, то більш розкриваємося, стаємо такими, якими є в дійсності всередині. Тож було б чудово, потрапляти туди частіше, й разом з тим розвивали культуру і свій внутрішній світ.

Юлія Єльчіщева