В Харківському центрі культури і мистецтва відбувся допрем'єрний показ вистави «Все червоне» за мотивами іронічного детективу відомої польської письменниці Іоанни Хмелевської. П'єсу на суд харківських глядачів представила театральна трупа Харківського товариства польської культури.
  Оцінити талант театрального колективу-початківця прийшли консули Генерального консульства республіки Польща в Харкові Агнешка Вуйчік-Мокшицька та Діана Грачик, голова Харківського товариства польської культури Юзефа Чернієнко, директор дитячої польської школи «Полонія Харкова» Діана Кравченко, а також харків'яни, небайдужі до театрального мистецтва.

  Вистава була поставлена за власним сценарієм молодої талановитої режисерки Наталії Муравйової і стала її дебютом. В основі сюжету – загадкове вбивство, що відбувається на вечірці у друзів в Данії. А далі розслідування, підозри і нескінченні замахи… Захоплюючий детективний сюжет, життєві ситуації, які не втрачають своєї актуальності навіть через десятки років (твір написано в 70-ті роки минулого століття), несподівані повороти, іронія, гумор і, звичайно ж, інтрига – хто вбивця? Бо всі герої – непоказні й навіть дивні. А ще все це польською мовою!
  Режисер Наталія Муравйова, працюючи над виставою, підібрала оптимальний акторський склад, який став ідеальним втіленням героїв п'єси, знайшла до кожного з них підхід. Крім написання сценарію і роботи з акторами, вона займалася просторовим рішенням (т. н. простір режисури), декоративним і звуковим оформленням.

  Наталія Муравйова народилася в Харкові 7 лютого 1998 р. Закінчила ліцей мистецтв (театральний факультет), член Харківського товариства польської культури з 2009 року. З 2015 – пише сценарії до всіх заходів театральної студії при Харківському товаристві польської культури. Перший спектакль за її участю як актриси і помічника режисера – «Танго» Славоміра Мрожека – з успіхом пройшов у 2018 році. Актори, члени театральної студії при Харківському товаристві польської культури, познайомили харків'ян з сюрреалістичним уявою і почуттям абсурду у творчості відомого польського драматурга Славоміра Мрожека.
 – Що для мене театр? – перепитує режисер Наталія Муравйова. – Це магія. Можливість спробувати себе бути «різною», «прожити» різноманітні життя, програти різні варіанти відносин, дій, ролей – пізнати себе – розширити свої кордони – навчитися, не змінюючи себе, бути різноплановою, цікавою, несподіваною. Зрозуміти, що життя неповторне, і в той же час пізнаване кожним. Здавалося б ... один і той же спектакль, але його неможливо повторити двічі. Ще в дитинстві, коли до батьків приходили гості з дітьми, я завжди організовувала концерт. Глядацька зала була в кімнаті, а сцена в отворі розчахнутих двостулкових дверей. До концертної програми входили пісні, танці, ляльковий театр. На мене лягала місія писати сценарії. Ось тоді-то все і почалося. А вже усвідомлення, що таке справжній театр, прийшло в ліцеї мистецтв. Там мене 11 років вчили театральній майстерності: акторській грі, сценічного руху й мови, режисурі і багато чому іншому. Результатом навчання кожного навчального року був спектакль. За це розуміння я щиро вдячна своїм педагогам, серед яких режисер Марія Горська, викладач сценічного руху Вікторія Бесєдіна, актор театру і кіно Володимир Антонов. Образ ідеального спектаклю? Він є ... Але це – швидше за все підсвідомість. Не можу описати його словами! Він виникає щоразу, коли починаєш працювати над новою п'єсою. Що стосується вистави «Все червоне»: твір І.Хмелевскої я прочитала давно, а нещодавно перечитавши, відразу зрозуміла, що повинна його поставити. Сама детективна фабула вище всіх похвал. Загадкове вбивство, два паралельних розслідування, одне з яких веде поліція, а друге – купа дилетантів жіночої статі. Друге набагато цікавіше, але продуктивними виявляються обидва. І, за законами жанру, абсолютно непередбачуваний кінець. Але найцікавіше в книзі це, звичайно ж, діалоги. Ці влучні гуморні фразочки, які видають герої здавалося б в трагічній ситуації, ці колючі і прямі натяки, незрівнянні характеристики, якими наділяються персонажі, божевільні вигуки, питання, які миттєво ставлять в тупик, міркування на тему «хто ж цей убивця», та й просто бесіди – неймовірно емоційні, дотепні та смішні. Читаючи, я мимоволі відчувала себе присутньою там, в будинку Аліції, в маленькому датському містечку, де все червоне. Я просто не могла не поділитися цими відчуттями з оточуючими. Так виникла ідея поставити спектакль «Все червоне». «Перешерстівши» Інтернет, дізналася, що цей твір ніколи не ставили на сцені, тому сценарій написала сама. Потім почалося найцікавіше: підбір акторів, вибудовування мізансцен, довга копітка робота над кожною сценою. Але результат вартий того. На мій погляд, вистава вдалася, і підтвердження тому – реакція глядачів. Щиро вдячна керівнику Харківського товариства польської культури Юзефі Чернієнко за надану можливість. Дякую моїм друзям-акторам за терпіння під час репетицій, підтримку і віру в мій режисерський дар, талановиту і таку щиру гру ... Браво! Тепла вам і любові в житті ... Такої же справжньої і щирої, яку ви даруєте глядачам. Дякую за те що ви є!

  П'са «Все червоне» нагадує хитромудру музичну шкатулку з рухомими фігурками, які виписують вісімки і піруети, час від часу зустрічаються і знову розбігаються кожен у своєму напрямку. Чудові актори, витончені мізансцени, прекрасні костюми, темп, з яким розгортається сюжет – глядачі захоплювалися і щиро насолоджувалися кожною сценою. За відгуками у багатьох склалося враження, що вони прийшли в театр не просто дивитися спектакль, а стали свідками життєвої ситуації, її мимовільними спостерігачами ... Після закінчення постановки глядачі бурхливими оплесками подякували акторів за чудову гру.

  Молодий театральний колектив Харківського товариства польської культури з нетерпінням чекає осіннього театрального сезону і запрошує всіх бажаючих на прем'єру вистави «Все червоне», щоб разом оцінити іскрометний гумор та іронію твору Іоанни Хмельовської, пройти всі життєві хитросплетіння головної героїні Аліції та її незвичайних гостей. Отже, всіх, хто живе від дзвінка до дзвінка, відрізняє партер від ложі другого ярусу, хто знає, як влаштувати овації та як заслужити їх, словом – всіх, хто ходить до театру відпочивати і працювати, а ще просто хоче провести вечір в цікавій компанії з героями Іоанни Хмельовської – чекаємо восени на прем'єрі! Обіцяємо – нудно не буде!

Олена Муравйова